Век насильства. Лужи крови.
Кружим в вихре злой игры.
Есть ли в будущем свет?
Мат за матом, что ни слово.
Ценность – на конце иглы
И в дыму сигарет.
ІІ
Что ни надпись на заборе,
Что ни сводка новостей,
Каждый шаг – в пустоту.
Кто с родителями в ссоре,
Кто забыл своих друзей –
Мир летит в темноту.
ІІІ
Что ни новый сборник песен,
Что ни фильмы на ТВ –
Безнадёжность вокруг.
Бедствия, дурные вести –
Всё мешает жить тебе.
Что же дальше, мой друг?
IV
Что ни новое знакомство –
Трупной гнилью отдаёт.
Каждый ищет ответ
На вопрос: «Что будет после?
Завтра ль новый день придёт
И забрезжит ли свет?»
Пр-в:
Если ты позабыл своё имя в пути,
Если сердце не знает, как дальше идти,
Если нет у тебя ни кола, ни двора,
Если кажется – жизнь навсегда умерла,
Если близким твоим на тебя наплевать,
Если друг над тобой посмеялся опять,
Если вдруг путеводную ты потерял,
Если с самим собой ты войну проиграл,
Если мир твой повержен,
Знай: есть НАДЕЖДА!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
